Глибоцький ліцей

Пошук

Популярні новини

Календар

«    Квітень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30 

Меню сайту

Архів новин

Новини, Ліцей, Вчитель року 2016"Вчитель року"- шлях до успіху


"Вчитель року"- шлях до успіху

     14  грудня відбулося урочисте відкриття  районного туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2017», який є новим імпульсом для вчителів у нескінченному пошуку шляхів вдосконалення педагогічної майстерності.

 Цьогоріч конкурс проводиться в номінаціях:

    • «Біологія»;

    • «Інформатика»;

    • «Музичне мистецтво»;

  • «Початкова освіта»;
  • «Румунська мова і література (румунська та зарубіжна)»

Конкурсні випробування відкрив начальник управління  освіти Глибоцької райдержадміністрації Барарюк Василь Іванович, який побажав учасникам успіхів та творчого професійного зростання.

З вітальним словом до всіх присутніх звернулася завідувач РМЦ Намака Олеся Сидорівна: «Конкурсні змагання вкотре засвідчили, що Глибоччина багата на талановитих самобутніх учителів, справжніх майстрів педагогічної справи, які сміливо крокують у ногу з часом, експериментують та активно втілюють у життя освітні інновації, щоб не тільки донести зерно науки до своїх вихованців, а й виховати з них справжніх патріотів України».

 Із цікавістю всі сприйняли самопрезентацію конкурсантів, адже під час знайомства кожен виявив ерудицію, різнобічні грані таланту, різноманітність інтересів і захоплень.

Під час нелегкого сходження до Всеукраїнського п’єдесталу   професійного визнання  педагоги  будуть презентувати інноваційні технології  викладання навчальних предметів, власний педагогічний досвід,  захищатимуть свої освітянські напрацювання. Серед учасників Конкурсу немає випадкових людей. Для кожного з них школа – це життя, а вчительський талант – це насамперед покликання і невтомна праця.

     Конкурс  «Учитель року»  покликаний зібрати кращий  цвіт Глибоччини, поріднити  вчителів-предметників з усіх куточків нашого району, загалом, поділитися тим, чим багаті школа і шкільне життя.

      Учасникам змагань Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2017» бажаємо успіхів у нелегких професійних випробуваннях, великих перемог, гідних нагород і просто – везіння! 

Бажаємо перемог та великих звершень вчителям нашого ліцею: класоводу 4-Б класу Тарнавській Оксані В'ячеславівні та вчителю біології Самотей Лідії Григорівній.



Вчитель року 2016Уроки та виховні заходи

Матеріали для конкурсу.

Вчитель року 2016Ігрові технології як засіб формування пізнавальних інтересів в учнів початкової школи

 Зробити серйозне заняття
 для дитини цікавим –
 ось завдання початкового навчання.
                               К. Д. Ушинський
 
       З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзанах. Народна виховна мудрість емпірично передбачала розв’язання важливих технологічних завдань формування особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали формуванню стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали позитивні емоції.
       З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається не тільки тим, що вона йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов’язковим.
       За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю, мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра.
       У грі існує суб’єктивна свобода для дітей. Тут вони мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.
       Успішне виховання самостійної, ініціативної, вдумливої особистості – мета, якої прагну досягти, впроваджуючи досвід «Ігрові технології  як засіб формування пізнавальних інтересів учнів початкових класів».
       Одним із найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєних необхідними вміннями і навичками, є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають дидактичні ігри. Вони є незмінним важелем розумового розвитку дитини.
       Дидактичні ігри добираю відповідно до програми. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, керуюся такими вимогами:
1. Перевіряю готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).
2. Дбаю про забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.
3. Чітко формулюю завдання гри.
4. Складну гру проводжу поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі  пропоную всю гру і різні її варіанти.
5. Дії учнів контролюю, своєчасно виправляю, спрямовую, оцінюю.
6. Не допускаю приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).
7. Завбачливо розсаджую учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.
8. Слідкую, щоб гра на уроці не проходила стихійно, а була чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для них.
       Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів.
       Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки.
       Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо.
       Вважаю, що жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Щоби під час гри не робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу, спільно з учнями розробляю малюнкові правила і вивішую їх на видному місці, наприклад над дошкою.
       Ігрову форму занять  створюю за допомогою прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів. Ігри проводжу систематично на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості.
        Перед проведенням ігор доступно викладаю дітям сюжет, розподіляю ролі, ставлю  пізнавальне завдання. Щоб гра не набридла,  вношу   у неї деякі зміни, ускладнюю завдання. Готуючись до заняття, чітко продумую  послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку. Пояснення під час гри – лаконічне і зрозуміле – пробуджує інтерес.  Запевняю, що захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується у надзвичайних ситуаціях, що поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.
       Завдяки ігровим формам занять вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Учні, які були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування і які протестували проти вимоги «прочитай сторінку», змогли подолати труднощі читання саме через гру.   У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. Коли використовую на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, стараюся  добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі для всіх учнів, а для мене – максимально ефективними у досягненні навчально-виховної мети та завдань уроку: перевірки домашньої роботи («Знайди помилку», «День і ніч», «Вірю – не вірю», «Розшифруй вислів», «Доміно», «Кросворд»), вивчення нового матеріалу (ділові ігри «Конструктор», «Проектувальник», «Математичне моделювання», «Кругові завдання»), актуалізації опорних знань («Сходинки», «Математичне лото», «Естафета», «Мовчанка», «Лічба-доповнення») чи їх закріплення («Лабіринт», «Хто швидше», «Кодовані вправи», «Чарівне слово», «Змагання художників»).
      У педагогічній діяльності обов’язково враховую три складових елементи ігрового уроку (БГТ) : бесіду, гру, творчість. Перевага біт-уроку в його зацікавленості. Учні не встигають втомитися, їх увага весь час підтримується і розвивається. Такий урок завдяки своєму емоційному запалу, елементам змагань має глибокий виховний ефект. Діти на практиці бачать ті можливості, які представляє творча          колективна робота.
       З досвіду роботу можу стверджувати, що найефективнішим засобом розвитку дитячої уяви, спостережливості, способом прояву життєвого досвіду є дитячий фольклор. Найпоширеніші, улюблені серед малюків його жанри: лічилки, скоромовки, загадки і казки.  Вони  розвивають мислення і мовлення дитини, викликають у неї жвавий інтерес, допомагають створювати проблемні ситуації на уроках української та інших мов, математики, предметів природничого циклу, а також проводити інтегровані уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого. При цьому дуже позитивним є те, що гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити ситуацію поразки або успіху. Клас об’єднується у команди, які, наприклад, мандрують до країни чудес, потрапляють в гості до Весни, Літа, Осені, Зими, розгадують загадки, а також відповідають на запитання, пов’язані з сезонними змінами в природі. Причому, треба не тільки відгадати, а й пояснити, чому так чи інакше думає дитина, іноді правильна відповідь може бути випадкова.
       На уроці кмітливості робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі дуже цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби пластиліну.
       Казки використовую з метою розвитку уяви. Моїм вихованцям дуже подобається гра  «Продовж казку». Дітям пропонується нібито незавершена казка, до якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість для реалізації власної фантазії, це інтригує, зацікавлює, спонукає до творчості.
      Потужним, ефективним й усім зрозумілим засобом виховання особистості  є мистецтво, тому часто використовую у педагогічній діяльності класичну і сучасну музику, репродукції картин відомих художників, мультиплікаційні фільми, уривки з художніх і документальних стрічок, театралізацію.
       З-поміж славетних шедеврів образотворчого мистецтва світового рівня мої учні залюбки переглядають ілюстрації Владислава Єрко, Євгенії Гапчинської, Костя Лавра, Лесі Ворониної, Катерини Штанько, Ігоря Баранька  і, звичайно, Раїси Рязанової – українських художників-ілюстраторів, переможців багатьох художніх та книжкових виставок, володарів численних нагород, найбільш відомих своєю співпрацею з дитячим видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Їх роботи заохочують дітей до читання, розвивають уяву, дарують естетичне задоволення і спонукають до творчості.
       Мої учні дуже люблять перевтілюватися в образи відомих героїв казок і мультиплікаційних фільмів. Театралізація і драматизація – напрочуд ефективні методи активного навчання. Дитина-артист самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів виразності (інтонація, міміка, пантоміма), проводить власні дії виконання ролі. У грі-драматизації дитина виконує який-небудь сюжет, сценарій якого заздалегідь існує, але не є жорстким каноном, а служить канвою, в межах якої розвивається імпровізація. Імпровізація може стосуватися не тільки тексту, але і сценічної дії.
       Широко застосовую такі види драматизації: ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів; рольові діалоги на основі тексту; інсценування творів; постановки вистав поодинці або за декількома творами; гри-імпровізації з розігруванням сюжету без попередньої підготовки.
       Заняття з дітьми драматизацією дуже продуктивні, вони розвивають  акторські здібності, дозволяють комплексно розв’язувати різні мовленнєві завдання (збагачення словника, розвиток інтонаційної виразності мовлення, формування зв’язного мовлення). Крім цього, театралізована діяльність розглядається більш широко, як художня діяльність, пов’язана зі сприйманням творів театрального мистецтва, відтворенням у зв’язному мовленні набутих
уявлень, вражень, почуттів і реалізована в ігровій формі.
       Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах часто використовую кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд,  дотримуюся  вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Це, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.
       У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Ігри можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.
       Важливою є проблема оцінювання результатів дидактичних ігор. Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри чи матеріальному. Для цього користуюся, крім вербального оцінювання, малюнковими балами (смайликами, різнокольоровими прапорцями тощо).
       Переконана:  проводити ігри, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.
       Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру.
       Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість.
Так, наприклад, на уроці математики з елементами гри реалізую ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – формую мотивацію навчальної діяльності й інтерес дітей до математики.
       За допомогою ігрових ситуацій опредмечуються абстрактні поняття. У 4 класі під час вивчення теми «Дроби» використовую такий ігровий момент:
Вчителька: – До нас, діти, сьогодні завітав містер Дріб. Ось подивіться, який він гарний (намальований хлопчик, одяг якого складає орнамент з геометричних фігур, розділених на одинакові частини).
       А далі пропоную учням самостійно скласти такі запитання на знаходження цілого від числа: знайти на малюнку однакові геометричні фігури, розділені на різну кількість рівних частин; показати їх у вигляді дробу і визначити, який з них найбільший або найменший. Виконання цієї роботи, по-перше, дає змогу перенести частину розумових дій в дії практичні і закріпити результати в образі матеріального об’єкта, по-друге,  дає можливість шукати вирішення самостійно.
       Використовуючи інтелектуальні ігри («Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Розумники і розумниці», «LG- Еврика»)  треную у дітей кмітливість, швидкість реагування, пам’ять, уміння узагальнювати.
        Ігри на уроках природознавства, можуть мати орієнтацію на виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи. Їх можна поділити на три групи.
1. Ігри, спрямовані на розвиток здатності молодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостей природних об’єктів і явищ («Кольори», «Яких кольорів більше?», «Відмінки», «Асоціації», «Впізнай по голосу», «Що ти чуєш за вікном?», «Кого (що) тобі нагадують ці звуки», «Хто як рухається», «Зоопарк», «Чарівне листя», «Що змінилось?», «Зайвий колір», «Зайвий звук», «Картина за вікном» та ін.).
2. Ігри, пов’язані із вдосконаленням уміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття («Визнач настрій», «Дикі та домашні тварини», «Незавершене оповідання», «Незвичайна ситуація», «Озвучення картини» тощо).
3. Ігри,  які сприяють розвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до антропоморфізованих природних об’єктів («Дивна подорож до лісу», «Гра в лісових мешканців», «Подорож до країни Див»).
       Цікаво, що ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційної децентрації, створення образів, естетичної оцінки природних об’єктів і явищ з точки зору їх виразності.
       Введення таких ігор сприятиме формуванню в дітей елементів еколого-естетичної культури.
       На уроках української мови за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок»  закріплюю різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: це можуть бути іграшки, в назвах яких є орфограми, на які треба звернути особливу увагу або дрібні речі, які треба описати.
       На уроках читання під час розчиток  застосовую  ігри «Піраміда», «Падають шишки».  Дуже корисними є спеціальні ігри на розвиток пам’яті, вироблення стійкої уваги: «Засічка – кидок» (при слові «кидок» всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка» – читання зупиняється), «Відгадай» (вибіркове читання), «Хвиля» ( починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати). Є ігри, що  використовую для читання в парах: «Луна або Папуги», «Вовчик і Зайчик». Одне речення читає один учень, а друге – інший. Потім читання повторюється знову. Під час читання одним учнем другий уважно стежить за правильністю.
       На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторення мої учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо я готую картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.
       Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.
       Під час вивчення теми «Історія нашого народу» пропоную дітям ігри, які дадуть змогу усвідомити поняття людського роду, основної форми людського буття, усвідомити зв’язок між поколіннями. Така гра має велике виховне значення, вона впливає на формування в дітей норм моралі, ближче знайомить їх з народною творчістю.
       Як на мене, потреба у грі під час навчально-виховного процесу ніколи не зникне. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми, швидше опановує навички і звички культурної поведінки.
      А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…».
       Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання особистості дитини.
Гра – це своєрідна школа підготовки до праці, бо виробляє спритність, витримку, активність. Гра – це школа спілкування дитини.
       Лише на перший погляд вона здається легкою. А насправді потребує, щоб дитина віддавала максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. Ігри в школі, перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити.
       Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людяних взаємин.
        Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця.
        Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і, ба більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального «Я». Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання так і в позаурочний час.
        Сьогодні, в час оновлення системи освіти і виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, а за формою, і за змістом найповніше відповідають ментальності української дитини.
       Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Я також граюся, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до мене як вчителя.