Глибоцький ліцей

Пошук

Хмаринка тегів

Популярне

Календар

«    Квітень 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Меню сайту

Архів новин

Новини, Учнівське самоврядуванняКонкурс читців-гумористів „Буковинські пересмішники”

Конкурс читців-гумористів „Буковинські пересмішники”
Давно відомо, що сміх корисний для людини, адже саме він продовжує життя. Багатьом людям притаманна така властивість, як почуття гумору. Це досить хороша риса людини, адже завжди супроводжується жартами та сміхом.


Відбувся районний етап обласного фестиваль-конкурсу читців-гумористів „Буковинські пересмішники”.

Конкурс читців-гумористів „Буковинські пересмішники”
На якому учень нашого ліцею Негруцак Ростислав учень 7-Б класу виборов ІІ місце.
Твори: Павло Глазовий, гумореска «Як я народився»
Монолог принца Голопупенка «Про українську жінку»
Керівник: Макух Алла Іванівна

Бажаємо усім радіти, сміятися, жити довго і щасливо !
Конкурс читців-гумористів „Буковинські пересмішники”

Новини, Учнівське самоврядуванняІІІ обласний зліт творчо обдарованої молоді «Лиш в творчості життя достойна суть»

ІІІ обласний зліт творчо обдарованої молоді «Лиш в творчості життя достойна суть» 25 березня 2016 року в обласному центрі естетичного виховання «Юність Буковини» відбувся ІІІ обласний зліт творчо обдарованої молоді «Лиш в творчості життя достойна суть» з метою зміцнення дружніх стосунків творчо обдарованої молоді, виявлення й підтримки талановитих дітей.

У складі делегації Глибоцького району гідно виступила і наша ліцеїстка 11 біол.-хім. класу Чиботар Альона, керівники Сілантьєва А.В. та Поліщук Н.М.;


Після презентації району учасники працювали у творчих майстернях:


- «Диво на кінчиках пальців» (секція – образотворче мистецтво, секція – декоративно-ужиткове мистецтво)- Чиботар Альона.
МОЛОДЧИНКА!
ІІІ обласний зліт творчо обдарованої молоді «Лиш в творчості життя достойна суть»

Новини, Педагогічний колективАктор до останньої миті на цій землі

Актор до останньої миті на цій землі Користуючись канікулярним перепочинком для учнів, учителі Глибоцького ліцею продовжували підвищувати фаховий рівень. Традиційну форму науково-методичної роботи, педагогічні читання, цього разу присвятили 75-ій річниці від дня народження славетного буковинця, талановитого режисера, неперевершеного актора, українця-патріота Івана Миколайчука.
Повідомлення філологів ліцею про життя і творчість великого земляка значно доповнили тематична стіннівка учнів, виставка книжок та ілюстрацій, цікавий документальний фільм «Щоби пам’ятали». Але цього було надто мало. Щоби глибше розкрити сутність талановитого самородка українського поетичного кіно з Чорториї, ми одностайно вирішили завітати на батьківщину Івана…

Останній березневий день видався напрочуд сонячним і теплим. Надзвичайно тішили нас ознаки відродження природи: бездонне голубе небо, молода прозелень і білий цвіт аличі, веселі переспіви пташок, граціозні постави лелек у гніздах. Біло-чорні великі птахи безпечно господарювали ледве не у кожному дворі з невеличкими ошатними будиночками, що вишикувалися обабіч дороги. Заклопотані весняно-польовими роботами, завзято працювали і їх мешканці – надзвичайно дбайливі і талановиті хазяї. І це зрозуміло: весняний день рік годує.
І ось наш автобус зупинився у вузенькій сільській вуличці імені славетної кінозірки 60-70-их років минулого століття – Івана Васильовича Миколайчука.
Проходимо до кінця вулиці, трошки піднімаємося на горбок – і за звичайнісіньким зеленим парканом бачимо єдину на все село скромну смерекову хатку, яка нічим не вирізнялася колись…
Актор до останньої миті на цій землі
Попри плетений з лози паркан прямуємо до невеличкого обійстя, порослого молодою травичкою. Ось він, музей-садиба, наукова реконструкція хати, в якій жила родина Миколайчуків: пофарбована синім призьба, маленькі віконця, лавиця…
Перед хатою – погруддя актора, увінчане квітами, трохи далі розташувалися вулики, а побіля них стара криниця із живильною водою.
Нас гостинно запрошує до оселі племінник митця, Михайло Грицюк.

У хаті-музеї все так, як було при житті Івана: дві маленькі кімнатки, вузенькі сіни. Ось кам’яні жорна, старий ткацький верстат, широка лавиця під вікном, велика піч, заставлена різноманітними глиняними горщиками, мисник із різнокольоровими тарілками, заквітчані рушниками стіни, давні ікони, старенький молитовник за сволоком, валізка Івана, з якою він їздив до Чернівців на навчання. У колисці, яка розташована посеред кімнати, виколисали десять дітей... А тепер експозицію музею доповнюють численні родинні та акторські світлини митця.

Новиниакція "Серце До-Серця"

акція "Серце До-Серця"
Долучайтеся до акції "Серце до серця" - допоможемо дітям разом!


Цього року Фонд «Серце до серця» організовує ХI Всеукраїнську благодійну акцію під назвою «Врятуй життя дитини». Акція триватиме з 4 по 24 квітня. Кошти збиратимуться з метою придбання медичного обладнання для новонароджених дітей в обласні дитячі лікарні.

Новини1 квітня 1941 року - чорна стрічка в історії буковинців

1 квітня 1941 року - чорна стрічка в історії буковинців
Хотіли жити. Бути гідними людьми.
Хотіли Батьківщини не зрікатись.
Під соснами у лісі полягли.
Не пожаліли навіть віру кати.
Все залишили - хату і рідню.
І важко напрацьовані пожитки.
Відчувши сердцем горе і війну. Пішли.
Щоб рідну землю залишити.
Чи йшли самі. Чи хтось підговорив?
У той чорний день піти їм до границі.
Упав першим той хто Хрест ніс у руці.
Їх нелюди чекали у тихім лісі.
І діточок тримали матері.
Життя маленькі ніжно пригортали.
Скосили кулі всіх їх до землі.
Батьки дітей собою прикривали.
Не захистили їх від смерті хоругви.
Церковний хрест не врятував від люті.
Чи були, хто стриляв тоді, людьми?
Цей чорний біль земля вже не забуде.
Мовчання в лісі. Та, таке болюче!
Лиш безголосо там хрести кричать.
І плачуть сосни. Не забудьте люди!
Забуті сльози всіх нас спопелять.


Родіка Зегря


В далекому сорок першому хтось поширював серед румунського населення чутки про заслання в Сибір. Рятуючись від цього люди прийшли до місцевої районної влади з вимогою дати дозвіл на перетин радянського кордону і виїзд до Румунії.

Звісна річ, їх почали вмовляти не порушувати прикордонний режим, а бути законослухняними. Але вмовляння не дали позитивних результатів. По натовпу то тут, то там говорили про те, що 1 квітня українсько-румунський кордон буде відкрито і можна буде спокійно перейти його. Група громадян румунської національності з Верхніх і Нижніх Петрівців, Купки, Широкої Поляни, Просіки і Карапчіва 1 квітня 1941 року після остаточної відмови дати дозвіл на виїзд до Румунії, пішли з райцентру у напрямку Широкої Поляни. Там їх намагалися зупинити, але збурений натовп продовжував іти вже на Білу Криницю. Поблизу кордону їх знову намагалися зупинити, зробили кілька попереджувальних пострілів, але даремно. Коли підійшли впритул до контрольно-слідової смуги, прикордонники застосували зброю. Ця трагедія, яку можна було попередити, увійшла в нашу історію чорною стрічкою. Комусь було вигідно внести сум'яття в життя буковинців і згубити невинні душі. Але ми повинні завжди пам'ятати про це, аби більше не повторювати помилок, щоб ніколи не проливалася безвинна кров, не обривалося людське життя, дароване кожному Богом.