Глибоцький ліцей

Пошук

Хмаринка тегів

Популярне

Календар

«    Листопад 2012    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930 

Меню сайту

Архів новин

Батькам » Права та обов'язкиПрава та обовязки батьків

  • Теги:
Турбота про підростаюче покоління хвилює не тільки громадськість нашої держави, але й весь світ.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці згідно із законом України від 26 квітня 2001 р. "Про охорону дитинства" (ст. 12).

Законодавство України, а саме СК в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування про неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Оскільки батьківські права є правами на виховання дитини, вони надаються батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого припиняються. Батьки не можуть передавати будь-кому ці права або відмовлятися від них, але мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
При неналежному виконанні батьками (одним із них) обов'язку по вихованню дітей або зловживанні батьківськими правами дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Вона має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має також право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо До суду, якщо вона досягла 14-річного віку.
Законодавчо встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг. Питання щодо виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не заважає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).
Згідно зі ст. 154 СК України батьки мають право на самозахист дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як законні представники без спеціальних на те повноважень. Вони мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні, й можуть їх здійснювати самостійно, а по досягненні неповнолітніми батьками чотирнадцяти років мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.
На органи опіки і піклування покладено вирішення спорів щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших питань, що мають істотне значення для справи. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від неї.
Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий із батьків має право на звернення до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це стосується інтересів дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
За заявою заінтересованої особи суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини

Батькам » Інформація для батьківІнформація для батьків

Беззаперечність, або слухняні діти


Однак, чи завжди слухняність — це добре?Нечасто, але трапляються абсолютно слухняні діти, які завжди слухаються дорослих. І батькам, і вихователям такі малюки зазвичай подобаються – аякже, з ними ж нема жодних проблем! На перший погляд, дитину, що ніколи не виявляє злості, роздратування, гніву, можна назвати ідеальною. Такі діти виконують домашні обов’язки, чемні у спілкуванні, слухняні з батьками і вихователями.Дорослі їх хвалять, ставлять за приклад і не підозрюють, що така поведінка дитини дає привід для тривоги. Зазвичай така дитина слухається не лише дорослих, а й старших дітей, і однолітків, та просто усіх, хто їй щось наказує чи просить. І незнайомців у тому числі! І це небезпечно! Невміння наполягати на своєму, поводитися незалежно – це МОРАЛЬНА СЛАБКІСТЬ. Аби отримати схвалення, діти відмовляються від власних бажань і виконують те, чого хоче від них оточення.Якої мети хочуть досягти батьки абсолютно слухняних дітей? Щоб було легше жити? щоб задовольнити свої амбіції ("ось яка у мене слухняна дитина!”)? І при цьому вони самі у стосунках з іншими людьми постійно демонструють свою незалежність (якщо не з начальником, то з близькими, сусідами, знайомими тощо).Напевне, й ви не раз спостерігали, прийшовши в гості, як господарі-батьки шпетять своїх дітей при сторонніх, сварять, принижують, карають. І якби ви запитали у них: "Чи справді потрібні вам діти-слуги? діти-раби?”, то вони б обурилися.Зрозумійте правильно: тут йдеться не про непотрібність виховання загалом, а про шкідливість виховання абсолютно слухняних дітей, та ще й такими методами.

Зазвичай такі діти не вміють спілкуватися, їм незатишно у колективі, вони не вміють себе захистити, не мають друзів, часто бувають апатичними, не мають якихось інтересів, бо батьки придушили у них прагнення до пізнання світу. Адже ці діти живуть за наказами: що читати, що малювати, що любити, у що бавитися.

Згадаймо нещодавнє минуле. За тоталітарного режиму вчили не висовуватись, не сперечатися, слухатися батьків, учителів і начальство. І яке покоління виростало? Дуже зручне для маніпулювання – сіра слухняна маса, якій усе байдуже.

Щоб дитина вчилася захищати свою особистість, свої інтереси, вчилася протистояти чужому ворожому контролю, їй треба допомагати вирішувати проблеми, а не наказувати: "Роби так!”.

До чого призводить безмежна слухняність?


Відомий англійський психіатр Рональд Ленг на багатьох прикладах зі своєї лікарської практики довів, що головною причиною шизофренії є ... беззаперечна слухняність у дитинстві! За умови, що така поведінка сприймалася дорослими як позитивна і всіляко заохочувалась. Батьки майбутніх шизофреників – зовсім необов’язково якісь садисти, що б’ють своїх дітей з ранку до вечора. Ні, просто вони задоволені своїми дітьми тільки тоді, коли ті, наче роботи, покірно виконують усе, що їм скажуть. І тільки така поведінка заохочується. За такої моделі поведінки батьків дитина змалечку засвоює, що будь-який її непослух буде сприйнятий дорослими негативно і потягне за собою дуже неприємні наслідки (неважливо, чи це буде ремінь батька, чи сльози матері: "подивись, мама через тебе плаче...”, "ти доведеш бабусю до могили” тощо).

Натомість слухняність винагородиться батьківською ласкою, подарунками і гарантує оберегти від неприємностей і дискомфорту.

Розглянемо поширений випадок. Дитина відмовляється їсти або не хоче якоїсь страви. Більшість мам і бабусь намагаються придушити такий опір у зародку: адже дитина повинна добре харчуватись. Це велика помилка. Маленькі діти ніколи не відмовляються від їжі через примхи. Вони справді не хочуть у цей момент їсти. Їх організм не потребує їжі саме зараз. Але мама чи бабуся швидко переконують їх у тому, що ліпше зробити вигляд, що їси, ніж спробувати пояснити, що ти цього не хочеш. Так і відбувається роздвоєння особистості дитини, яка надягає маску, привчається прикидатися і брехати.

Притлумлений протест, необхідність приховувати свої почуття і бажання породжують гнів на батьків, який, звісно, не виривається у слухняної дитини назовні. Цей гнів (агресія) заганяється всередину і спрямовується на самого себе (так виникають комплекс вини, комплекс неповноцінності). Внутрішня агресія насамперед шкодить здоров’ю. Ідеально слухняні діти зазвичай часто хворіють, у них ослаблений імунітет. "Втеча” в хворобу для слухняних дітей часто є самопокаранням за "погані злі думки”. Отже, самооцінка в них сильно знижується. Такі діти відчувають безпідставне почуття провини.

Внутрішня агресія може набути і деструктивних форм (однією з таких форм у підлітковому чи юнацькому віці є "втеча” – втеча з дому, "втеча” в погану компанію, в секту, в алкоголізм, у наркотики тощо). Що відбувається у підлітковому віці з дітьми, яких у ранньому дитинстві не тільки не навчили відстоювати свої права, боротися за них, а й категорично забороняли це робити? Такі підлітки "втікають” уже не в хворобу, а просто з дому чи в "іншу реальність” – за допомогою психоактивних речовин, комп’ютерних ігор чи інтернету. І тоді реаль-ний світ починає сприйматись як ірреальний, в який підліток мусить раз у раз повертатись (коли нема наркотика чи грошей на гру тощо). І поступово особистість гине, оскільки буквально переходить в інший світ, розчиняється в ньому.

Багато підлітків, особливо ті, за кого все вирішують батьки, віддають перевагу ілюзорній свободі перед реальною. Адже реальна свобода означає, що той, хто приймає рішення, несе відповідальність перед Богом і людьми за них. Підлітки, прагнучи приймати рішення, не хочуть брати на себе відповідальність. Саме в цьому полягає привабливість "поганих компаній” для дітей із благополучних, здавалось би, сімей. Адже компанія (група, секта, банда) дає ілюзію повної свободи: батьків поряд нема, батьківських заборон нема, натомість те, що забороняли батьки, тут вітається і схвалюється, нерідко підлітку надається якийсь фінансовий мінімум – ще одна ілюзія фінансової незалежності від "предків”. Водночас член групи має виконувати усі накази ватажка, будь-який відкритий протест негайно придушується і карається. Зате така рабська залежність дає члену групи абсолютну свободу від відповідальності за свої вчинки ("мене завжди захистять”, "про мене подбають”, "мені наказали”, "я не мав вибору” тощо).

Звісно, далеко не кожна слухняна дитина матиме психічну хворобу, це буває рідко. Не завжди, на щастя, потрапляє й у залежність. Але ЗАВЖДИ її розвиток, особливо особистісний, гальмується.

Людина за своєю природою є істотою, що саморозвивається. Прагнення до розвитку закладено в людині природою і Богом. Але дитина розвивається лише тоді, коли сама того хоче і сама це робить. І це аж ніяк не виключає необхідності коритися дорослим, але НЕ ЗАВЖДИ. Тотальна покора блокує розвиток. Таким дітям подобається, що вони нічого не вирішують, не несуть відповідальності – за них це роблять дорослі, отже й вина за наслідки виконання наказів лежить на них.

Батьки мають виробляти здорові реакції на ситуацію, самостійність, незалежність, вміння відстоювати свою позицію – і тоді їхня дитина практично гарантована від небезпеки потрапити у будь-яку залежність (алкоголічну, наркотичну, психологічну).

Помилки батьків

Залежність – особливий внутрішній стан, що характеризується втратою свободи волі – дару Божого, який вирізняє людину серед тваринного світу. Якою людиною стане немовля – залежить від батьків. Саме у них воно вчиться і поганому, і доброму. А чи знаєте ви, що значний відсоток молодих людей, що страждають на залежність (наркотичну, алкогольну, психологічну), належать до "благополучних” сімей? І це тому, що в дитинстві вони мусили просто виживати психологічно, бо не могли сказати "ні” своїм батькам. Мається на увазі не істерично-крикливе "ні”, а нормальне людське "ні” дитини, яка знає, що її думка і бажання не байдужі найближчим людям – батькам.

На жаль, немало батьків забувають про те, що від моменту свого народження дитина є створінням Божим, а не їхньою власністю чи іграшкою. І потім їхні "шовкові” діти, ставши самі батьками, так само виховують своїх дітей.

Якщо ваша дитина – ідеально слухняна, задумайтесь: чому вона боїться бувати "поганою”? Може, тому, що боїться втратити вашу любов? Батьки повинні показувати дитині, що ніколи не розлюблять її, за будь-яких ситуацій. Батьки завжди мають відділяти особистість від вчинку, оцінювати вчинок, а не особистість ("я тебе люблю, але ти вчинив погано, мені неприємно”, "я розумію, ти зараз гніваєшся, але це так негарно, коли ти кричиш”, "ти розбив чашку, це напевно тому, що поспішав”, тощо.
Дайте дитині свободу вибору. Поясніть дитині, що всі люди різні, і вона – не така, як усі, і це прекрасно! Якщо донька не хоче одягати цю сукенку – не треба її змушувати, бо "мама краще знає”. Слід зважати на бажання дитини, тоді вона буде впевнена у собі й самостійна, а не пасивна й байдужа. Запитуйте її думку. Дитині важливо знати, що ви ставитесь до неї, як до рівної, це підвищує її самооцінку.
Не порівнюйте малюка з іншими дітьми. Користі ніякої, а комплекси набути легко. "Усі діти як діти, бавляться разом, а мій сидить у траві і невідомо що роздивляється!” – обурюється якась мама на дитячому майданчику. Такі слова принижують, вбивають упевненість у своїх силах. Не можна й змушувати дитину бавитися з іншими, бо вона цього НЕ ХОЧЕ, адже є діти, які не люблять шумних ігор.
"Тихі” діти зазвичай надто критичні до себе. Старайтесь менше звертати увагу на недоліки, частіше підкреслюйте успіхи. Щира похвала додасть упевненості в собі, фальшива – підірве довіру до вас.
Не квапте дитину. Дайте їй час дослідити світ чи виконати самостійну дію у такому темпі, який для неї природній.
У спільній роботі чи іграх дайте дитині зробити "останній штрих” (натиснути кнопку на пралці, поставити верхівку в пірамідці тощо). Ніщо так не зміцнює віру в себе, як радість від успіхів.

Новини, Вчителям, УчнямСтворено найпотужніший у світі суперкомп'ютер

У США завершилося будівництво найпотужнішого в світі суперкомп'ютера, в основі якого лежать графічні прискорювачі (GPU) NVidia Tesla. Система знаходиться в Національній лабораторії Окриджа, в штаті Теннессі (США), що належить Міністерству енергетики.
Об'єм пам'яті складає 710 Тб. Новий суперкомп'ютер під ім'ям Titan має пікову продуктивність 20 петафлопс або 20 квадрилліонів операцій з плаваючою комою на секунду (1 петафлопс = 1 тис. трлн операцій на секунду). Це значення збігається з потужністю найкрупнішого суперкомп'ютера. Згідно червневому рейтингу Топ-500 найпотужніших систем у світі, ним є Sequoia, який знаходиться в Каліфорнії і також належить Міністерству енергетики США.
Комп'ютер Titan оснащений 18688 модулями NVidia Tesla K20, заснованими на найбільш сучасній архітектурі NVidia Kepler. Вони забезпечують 90% продуктивності системи. Кожен модуль містить по одному 16-ядерному процесору AMD Opteron.
Новий суперкомп'ютер призначений для відкритих наукових досліджень. Він доступний для всіх дослідників університетів, державних лабораторій та інших інститутів, де ресурси Titan можуть використовуватися для моделювання фізичних і біологічних явищ і отримання результатів шляхом живого експерименту.
Технічний директор NVidia Стів Скотт (Steve Scott) перерахував основні сфери застосування Titan: дослідження матеріалів на атомарному рівні, дослідження кліматичних змін, дослідження в галузі біопалива, ядерної енергетики, процесів спалювання палива та астрофізиці.

Вчителям » методичні порадиМетодичні поради для адміністрації та педагогічного колективу

• Розробити план організаційно-педагогічних заходів для спостереження за проходженням дітьми адаптаційного періоду та створення сприятли¬вих умов для успішної адаптації.

• Не пізніше ніж за півроку до переходу учнів на предметну систему на¬вчання призначити класних керівників.

• Забезпечувати ознайомлення навчальними програмами початкової та основної школи, організаційними формами та методами роботи з учня¬ми на суміжних етапах навчання.

• Організовувати планове (індивідуальне та групове) відвідування уроків, виховних заходів учителями суміжних класів.

• Заохочувати й підтримувати зв'язки вчителів початкових класів зі своїми колишніми учнями.

• Вивчати, узагальнювати та популяризувати кращий досвід роботи із за-безпечення наступності в навчально-виховному процесі. У шкільних ме-тодичних кабінетах зосередити матеріали із зазначеного питання. Наступність у навчальному процесі на педагогічних радах, методичних засіданнях, конференціях.

• Залучати кращих учителів до творчої розробки окремих питань наступ¬ності в педагогічному процесі (у процесі викладання окремих предметів).

• Доручити класному керівнику та практичному психологу розробити захо¬ди з усебічного вивчення кожної дитини та соціально-психологічного патронату учнів 5-х класів

Вчителям » методичні порадиМетодичні поради для вчителів початкових класів

• Забезпечувати всебічний розвиток особистості молодшого школяра.
• У засвоєнні предметних знань, умінь і навичок спиратись на сформовані в дітей до школи пізнавальні вміння, розвинені психічні процеси.

• Процес навчання будувати на осмисленні та усвідомленні знань, на оп-тимальному поєднанні репродуктивного та творчого підходів до формування предметних умінь.

• Спиратись тільки на досягнутий рівень розвитку дітей; не вважати непов-ноцінним той рівень досягнень деяких дітей, який не відповідає віковим стандартам.

• Поступово урізноманітнювати й ускладнювати форми, методи та прийо¬ми роботи з учнями, структуру уроків.

• Систематично формувати, закріплювати та розвивати в учнів уміння та навички виконувати домашні завдання, навички самостійної навчальної праці.

• Розвивати мислення, пам'ять, увагу.

• Проводити навчально-виховну роботу на доступному для учнів, але до¬статньо високому рівні труднощів для оптимального використання та розвитку їхніх сил і можливостей.

• Розвивати творчі здібності учнів.

• Оптимально розвивати, розширювати й ускладнювати вимоги до учнів.

• Психологічно готувати учнів до переходу на предметну систему навчан¬ня, підтримувати тісний зв'язок з учителями старших класів.

Методичні поради для вчителів основної школи

• Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї, зокрема після прийому випускників початкових класів.

• Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.

• До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.

• Забезпечити єдність вимог до учнів.

• Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, но¬ву побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.

• Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.

• Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.

• Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-ви-ховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.

• Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.

• Забезпечити міжпредметні зв'язки.

• Постійно підтримувати зв'язки з колегами з метою взаємодопомоги в ро¬боті та обміну досвідом.

• Підтримувати зв'язки з учителями початкових класів, особливо під час підготовки до прийому учнів і в перші роки роботи з ними.

• Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати заува¬жень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.

• Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а та¬кож знизити їх до мінімуму у вихідні дні.

• Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.